Анрі Лефевр
Анрі Лефевр | ||||
---|---|---|---|---|
фр. Henri Lefebvre | ||||
Народження | 16 червня 1901[1][2][…] Ажетмо | |||
Смерть | 29 червня 1991[4][1][…] (90 років) Наварренкс | |||
Громадянство | Франція | |||
Знання мов | ||||
Діяльність | ||||
Викладав | Страсбурзький університет[d] і Університет Париж X Нантер | |||
Школа / Традиція | Континентальна філософія Західний марксизм Гегеліанство Марксизм | |||
Основні інтереси | Повсякденне життя, діалектика, відчуження, містифікація, суспільний простір, урбанізм, сучасність, література, історія | |||
Значні ідеї | Критика повсякденного життя, теорія моментів, ритмоаналіз, право на місто, виробництво суспільного простору | |||
Вплинув | Гі Дебор, Жан Бодрійяр, Michel de Certeau, David Harvey, Raoul Vaneigem, Edward Soja, Fredric Jameson, the Situationist International, Mark Poster, Neil Smith, Jean-Paul Sartre | |||
Alma mater | Паризький університет | |||
Зазнав впливу | ||||
Відомі студенти | Mario Gabiria Labartad | |||
Історичний період | філософія 20-го сторіччя | |||
Партія | Французька комуністична партія | |||
Конфесія | атеїзм | |||
Діти | ||||
| ||||
Анрі Лефевр у Вікісховищі | ||||
Анрі Лефевр (фр. Henri Lefebvre; 16 червня 1901 року — 29 червня 1991 р.) — французький марксистський філософ і соціолог, відомий за новаторську критику повсякденного життя, розроблені ідеї права на місто та виробництва соціального простору, а також за свою роботу з діалектики, відчуження, критики сталінізму, екзистенціалізму та структуралізму. За свою плідну кар'єру Лефевр написав понад 60 книг і 300 статей.[8] Він заснував або брав участь у заснуванні кількох інтелектуальних та академічних журналів: Philosophies, La Revue Marxiste, Arguments, Socialisme ou Barbarie, Espaces et Sociétés.[9]
Лефевр народився у місті Хагетмау, Франція. Вивчав філософію в Паризькому університеті (Сорбона), який він закінчив у 1920 році. З 1924 року він працював з Полом Нізаном, Норбером Гутерманом, Жоржем Фрідманом, Жоржем Політцером і П'єром Моранжем у складі групи Філософії, шукаючи «філософську революцію». Після співпраці з сюрреалістами, дадаїстами та іншими групами, Філософії перейшли до ідей Французької комуністичної партії.
Лефевр приєднався до ФКП у 1928 році і став одним з найвидатніших французьких марксистських інтелектуалів другої чверті 20-го століття, перш ніж приєднатися до руху французького опору.[10] У 1944—1949 роках — він був директором «Radiodiffusion Française», французького радіо в Тулузі. Одна з його найвпливовіших робіт цього часу — антисталінський матеріал про діалектику під назвою «Діалектичний матеріалізм» (1940). У 1947 році Лефевр опублікував свій перший том «Критики повсякденного життя».[11] Його робота над методом була схвалена і пізніше запозичена Жаном-Полем Сартром у "Critique de la raison dialectique" (1960). Під час тридцятирічного перебування у ФКП Анрі обирали для публікації критичних атак на теоретиків суперечних ідей, особливо проти екзистенціалістів: Сартра та колишнього колеги Лефевра, Нізана[12]. Наприкінці 1950-х його самого виключили з партії через теоретичну та політичну ортодоксальність. Таким чином, Лефевр з одного з найголовніших інтелектуалів ФКП став одним із найбільших критиків політики партії (наприклад, відсутності позиції ФКП щодо Війни в Алжирі, і в загальному — підтримки сталінізму) і її ідей (зокрема структуралізму, особливо ідей Луї Альтюссера).[13]
У 1961 р. Лефевр став професором соціології у Страсбурзькому університеті, і у 1965 р. перейшов до нового університету в Нантеррі.[14] Він був одним з найшанованіших професорів університету, і вплинув на повстання студентів у травні 1968 року, яке він пізніше аналізував. У 1968 р. у книзі «Le Droit à la ville»[15] Лефевр представляє поняття права на місто (публікація книги передує повстанням у травні 1968 р.). Після виходу цієї книги Лефевр написав кілька впливових праць про міста, урбанізм і простір, серед них «Виробництво простору» (La production de l'espace, 1974), яка стала однією з найвпливовіших і найцитованіших робіт теорії урбанізму. На початку 1970-х років Лефевр вже опублікував одні з перших критичних коментарів до ідей постструктуралістів, особливо Мішеля Фуко. Протягом наступних років він брав участь у групі редакторів «Аргументів», журналу «Нових лівих», що познайомив французьку громадськість з центральноєвропейським ревізіонізмом.[16]
Лефевр помер у 1991 році. Журнал «Радикальна філософія» у його некролозі вшанував довгу і складну кар'єру та вплив Анрі:
найплідніший з французьких марксистських інтелектуалів помер у ніч з 28 на 29 червня 1991 року, менше ніж через два тижні після свого дев'яностого дня народження. Протягом його тривалої кар'єри його ідеї кілька разів входили і виходили з моди і впливали на розвиток не тільки філософії, але й соціології, географії, політології та літературознавства.
Одним з найважливіших внесків Лефевра є ідея «критики повсякденного життя», яку він започаткував у 30-х роках. Лефевр визначав повсякденне життя діалектично як перетин «ілюзії та істини, сили та безпорадності; перетин того, що людина контролює, і того, що людина не контролює»[17]. У повсякденному житті відбувається постійно трансформуючий конфлікт між різноманітними, специфічними ритмами: між поліритмами тіла, фізіологічними (природними) ритмами та соціальними ритмами.[18] Коротше кажучи, повсякденність була тим простором, в якому відбувалося все життя, і поза яким проходили всі роздроблені, окремі події.[19] Хоча тема повсякденності була представлена у багатьох роботах Лефевре, найяскравіше вона була викладена в тритомному дослідженні «Критики повсякденного життя».
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118570900 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Babelio — 2007.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ http://www.ismo.universite-paris-saclay.fr/spip.php?article2516&lang=fr
- ↑ Shields, Rob (1999). Lefebvre Love and Struggle. Routledge. ISBN 978-0-415-09370-5.
- ↑ Caves, R. W. (2004). Encyclopedia of the City. Routledge. с. 427. ISBN 9780415252256.
- ↑ Mark Poster, 1975, Existential Marxism in Postwar France: From Sartre to Althusser, Princeton University Press
- ↑ Lefebvre on the Situationists: AnInterview. Архів оригіналу за 10 травня 2019. Процитовано 17 травня 2016.
- ↑ Radical Philosophy - Obituaries/Profiles - Spring 1992. web.archive.org. 26 червня 2003. Архів оригіналу за 26 червня 2003. Процитовано 4 квітня 2020.
- ↑ Henri Lefebvre and Leszek Kołakowski. Evolution or Revolution; F. Elders (ed.), Reflexive Water: The Basic Concerns of Mankind, London: Souvenir. pp. 199—267. ISBN 0-285-64742-3
- ↑ Préface de : Henri Lefebvre, Critique of Everyday Life. Volume III. (1981). Архів оригіналу за 8 June 2016. Процитовано 17 травня 2016.
- ↑ Mark Purcell, Excavating Lefebvre: The right to the city and its urban politics of the inhabitant [Архівовано 24 жовтня 2019 у Wayback Machine.], GeoJournal 58: 99–108, 2002.
- ↑ Gombin, Richard (1971). The Origins of Modern Leftism. Penguin. ISBN 978-0-14-021846-6., p40
- ↑ Lefebvre, Henri (1947). The Critique of Everyday Life. Verso. ISBN 978-1844671946., p40
- ↑ Lefebvre, Henri; Regular, Catherine (2004). Rhythmanalysis. Continuum. ISBN 978-0826472991.
- ↑ Préface à : Henri Lefebvre, Critique of Everyday Life. Volume I. Introduction. Архів оригіналу за 8 June 2016. Процитовано 17 травня 2016.
- Народились 16 червня
- Народились 1901
- Померли 29 червня
- Померли 1991
- Викладачі Страсбурзького університету
- Члени Французької комуністичної партії
- Прихильники антиспоживацтва
- Теорія історії
- Теоретики марксизму
- Французькі атеїсти
- Французькі соціологи
- Французькі літературні критики
- Французькі філософи XX століття
- Науковці Сорбонни
- Випускники Паризького університету
- Персоналії:Ланди
- Атеїсти XX сторіччя